Меню Закрити

Рефлексія: тренінг в Харкові. Непричесані думки + фото

Позаду ще один тренінг, точніше два: тема одна, групи дві. Мав нагоду ділитись напрацьованим матеріалом за книгою Стівена Кові “7 звичок” з студентами двох ВНЗ у Харкові. В обох вишах учасниками були вимушені переселенці.
Здавалося б одна Україна, але вони інші. Я доволі багато спілкуюсь і проводжу різні заходи для студентів, але в деяких моментах як виявилось був не готовий. Вони інші. Ні, не краще і не гірші, просто вони інші. Інші, бо потрапили у дуже складну ситуацію і розумієш це тоді коли починаєш не просто розмовляти, але говорити на складні та глибокі теми: добро і зло, цілі в житті, призначення та життєва місія і т.д…. Складно і боляче.

Хоча тренінгом це назвати важко. В одному ВНЗ лекційна аудиторія, а в іншому мега-крута зала з овальним столом, плазмами, мікрофонами… ні одна ні інша геть не підходять для тренінгів… Звісно і деякі студенти прийшли не зовсім добровільно ;), але є, те, що є. Тренінг плавно перетворився в лекцію із намаганням вести діалог. Десь вдавалось, а десь…

Ще раз і ще раз переконуюсь, що перед тим як йдеш до аудиторії проводити щось варто чітко розуміти:
хто ці люди? Вік, світогляд, ментальність і т.д. чим більше про них знаєш — тим легше адаптувати матеріал
де проходитиме тренінг(захід), але всього не передбачити і тому два виходи: відмовлятись, якщо місце не відповідає вимогам, або адаптуватись. Я звісно обираю останнє.

Вкотре готуючись і говорячи про 7 звичок, що потрібні кожному (за мотивами Кові) усвідомлюю та розумію цінність цих семи звичок, їх вічність та важливість як в окремо взятому житті, так і в компаніях, організаціях. Сім звичок це складна розмова про надзвичайно важливе — про наш характер. Сьогодні так багато говорять про зовнішнє і забувають про те, що вчинки походять з характеру. І працювати та змінювати необхідно не вчинки, але характер.

Щиро радію з того, що у Харкові маю таких друзів, що дбають про студентів-переселенців. Класно, що вони не лише дбають про матеріальні речі (так, вони допомагають продуктовими наборами), але й про їх розвиток. Але найпрекрасніше у цьому те, що це не разова акція чи захід, а вже сьогодні (був свідком розмов та домовленостей) говорять про літні проекти і подальшу роботу. Приємно що і керівництво вишів йде на зустріч, а дехто навіть знає хто такий Кові 😉

Будучи в російськомовному Харкові (а нині в Сєвєродонецьку) і не лише бачу українські прапори, але й постійно чую прохання: говори з нами українською. При всій важливості мови, це звісно не головне, але це справді показник. Сьогодні (разом з другом-тренером) приїхали в Сєвєродонецьк (теж тренінг проводимо, але на іншу тему і про нього в іншому дописі). Я розговорився з місцевим працівниками освіти і вони розповідали як класно, що діти в школах співають гімн, знають його і розуміють, що це таке.

Радий бути в числі тих, хто маленькими справами та кроками змінює Україну та веде її до іншої реальності.

п.с. втомлений і щасливий, бо ж роблю те, що не тільки подобається, але й приносить людям користь. Звідки я знаю, що це приносить користь? Так учасники самі підходять і кажуть 😉 тому: тільки вперед. Друзі, нехай цей допис стане для вас підбадьоренням. Є світло в кінці тунелю і це не потяг 😉

4 Comments

  1. Andrey

    Щось подібне ми хотіли б провести у себе в Дніпропетровську. А є можливість подивитись відео або аудіо вашого виступу про 7 навичок? Цікаво саме почути як християнство повязано з цими навичками.

    • pastorTEREN

      ой, не побачив ваш коментар, тому відповідаю із запізненням.
      нажаль відео по 7-и навчикам я не маю, але готовий поспілкуватись в приваті про зв’язок із християнством (https://www.facebook.com/sergiy.teren)

      з повагою,
      Сергій Терентьєв

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *