Меню Закрити

Батьківська відповідальність

Що для нас школа? Яку функцію вона виконує по відношенню до наших дітей? Чи зітхаємо ми – батьки з полегшенням, коли віддаємо дитину до школи? Якщо так, то про що ми думаємо? Чого ми хочемо від освітніх закладів, куди відправляємо наших дорогоцінних дітей щоранку з шести (семи) років і до п’ятнадцяти (шістнадцяти)? Які очікування ми покладаємо на ці великі будівлі із безліччю підготовлених, та все ж чужих людей, в яких часто є свої діти, своє життя, свої переконання, система цінностей, і які, як і ми, не завжди добре вчились у ВНЗ.

Цей дописи – намагання ще раз наголосити на важливому, закликати до відповідальності і розставити крапки над “і”. Наші діти – це наші діти, і єдиний хто в цьому світі відповідальний за їхнє виховання – це ми – батьки. Вчителі не повинні виховувати Ваших дітей. Зрештою, вони не можуть цього зробити. У вас одне, двоє, троє чи п’ятеро, і ви зітхаєте з полегшенням, коли вони йдуть до школи, а у вчителя їх 25-30 (часом усі 35). Більше того, вчитель має певні зобов’язання і суть цих зобов’язань – це дати знання з певного предмету. Більше того, вчитель надзвичайно обмежений у часі, адже має 45 хв. Так, є щасливчики (зазвичай вчителі мовники, чи то вчителі профільних предметів у спец.класах), в них клас ділиться на підгрупи і … що? І нічого! Бо ж вимоги з предмету тоді більші. Максимум, що має вчитель – це виховну годину, яку часто ставлять останнім уроком, і яку ми з вами ігноруємо, бо в нас ще гуртки і купа всього. А ще журнали, перевірки і купа непотрібних паперів…

Дорогі батьки, я теж тато і маю двох донечок, а ще роботу, громадські проекти, навчаюсь, люблю серіали і прекрасно розумію, як вам важко. Але також я викладаю. Постійно і в різних аудиторіях. Я дуже рідко і з великим небажанням (або за великі гроші:) погоджуюсь проводити тренінги в групах, де більше 15 осіб. Це складно, складно виконувати роботу якісно, коли не можеш приділити увагу кожному. Я ні в якому разі не хочу вчити, чи то дорікати комусь, я лише хочу нагадати собі і вам, що це наші діти і ми несемо за них відповідальність. Ми повинні думати про їх виховання і виховувати. Ніхто і ніколи не зробить цього замість нас. Діти формуються і виховуються не в школі, бо ж потрапляють вони в неї коли їм виповнюється шість років. Потрапляють зі своїм характером, сформованими звичками та поведінковими патернами (як кажуть розумні психологи). Я теж живу в Україні і бачив ціни в магазині. Я знаю, як тяжко буває і скільки хочеться всього сказати і зробити, коли дитина насупившись і образившись йде в іншу кімнату, бо ми не можемо купити їй бажану іграшку. Але це не привід шукати нову роботу. Скільки б діти не вередували і не плакали сьогодні про відсутність в них нової ляльки/машинки, одягу чи ще чогось, зрештою, вони потребують найбільше і найперше спілкування з нами. Не можна переспілкуватися з дитиною. Гірше ніж перекласти відповідальність за виховання своєї дитини на школу може бути, коли ми перекладаємо виховання на youtube чи телевізор.

Так, що ж зі школою? Вона має стати супутником і помічником, бо все ж дитина проводить там багато часу. Ми маємо стати друзями для вчителів та заручитись їхньою підтримкою. Не сприймати їх критику чи зауваження ворожо, але розібратись що і до чого, дослухатися до них. Співпраця – ось, що потрібно нам. Ми повинні співпрацювати зі школою і розуміти, що відповідальність на нас. Не бігати зі словами: “Ви маєте виховувати дитину…”. Жоден вчитель не здатний перевиховати вашу дитину. Він може лише повпливати, допомогти, але виховання – це суцільно Ваша (наша) відповідальність. Вчитель- теж людина, і якщо ви можете зірватись і щось не те сказати своїй дитині, то вчитель теж на це здатний. Чи має він право? А ви? Чи повинен вчитель помилятися у стосунках з вашою дитиною? Чи може вчинити невірно? А ви? Ви маєте право на помилку? Зробити невірно? Тоді, які питання до вчителя? В нього, на відміну від Вас, 30 і не він народжував і виховував, і не він сидить біля вашої дитини коли в неї 39,9. Всі ми це розуміємо, але чомусь чекаємо виховання від вчителя. Перекладаємо відповідальність, а те, до чого маємо прагнути – це співпраця, де ви лишаєтеся ключовим гравцем, а вчитель допомагає Вам.
Ще раз, я не знімаю відповідальність з вчителів за професійну поведінку, бо ж вони і гроші з наших податків за це отримують, та й професію здобували. Я лише закликаю об’єднатись заради майбутнього наших дітей… навіть не майбутнього, а теперішнього. Об’єднатись разом і допомогти один одному, намагаючись зрозуміти. Лише об’єднавши зусилля, ми побачимо щасливих та вихованих дітей.

p.s. Ми повинні дбати про себе і відпочивати. Ми повинні витрачати на себе кошти і не жити з ідеєю “ Все тільки дітям”. Але час на себе не має красти час у дітей. Нехай ці два пріорітети: час для дітей і час для себе, крадуть час у друзів, роботи і соц.мереж, і будь-чого іншого.
писав для http://standardua.org/

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *