Меню Закрити

“не хочу йти в школу” це вирок системі

816922Що ви скажете людині чи що відчуватимете до неї, якщо вона жалітиметься і казатиме: я не хочу йти на роботу, вона мені не подобається? певно порадите прикласти зусилля і змінити роботу, чи ні?

ось уже 13 тижнів поспіль, щонеділі, ми проводимо підліткову академію (перший та другий рівень) і всі ці тринадцять тижнів більшість учасників (а вони добре вчаться) не хочуть йти в школу наступного дня…

не так щось в нас з освітою… не так… не врато шукати крайніх. у нас всіх сумне минуле і тут треба не цапа-відбувайла шукати, а разом об’єднуватись і прикладати зусиль ради дітей та майбутнього. Це вимагатиму від учасників процесу шалених ресурсів та затрат часу, але інакше не вийде.
Важко усім учасникам: педагогам, батькам, дітям… але перші дві категорії вже дорослі і МУСЯТЬ прикласти зусиль (не “атработать” з понеділка по п’ятницю і не гроші здати “відчепіться”), а реально пахать і щось придумувати заради останніх, заради дітей!
Маємо почати розуміти один-одного: батьки вчителів, а вчителі батьків. Грати в гру “знайди цапа -відбувайла” небезпечно для всіх, а найбільше стражатимуть діти.

Щоразу, коли поряд бачимо недолугих колег, бити на сполох та реагувати. Не закривати очі, але намагатись достукатись до сумління, намагатись навчити, а як не вийде: гнати в шию (з педагогами простіше, батьків не виженеш…)

Якщо той, заради кого організовується захід, ним не вдоволений і йде туди в з примусу, то організаторів та виконавців заходу необхідно звільнити. Тих, хто примушує йти винуватця торжества, запитати чи в них все добре і чи вони не з’їхали з глузду, чи не так?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *