Меню Закрити

Смерть, як збавлення

#подумалось #християнське #єретичне
Наша поміч у Імені Господа, що вчинив небо й землю!
(Пс.123:8)
А для когось, рай – стане часом коли він, нарешті звільниться від гріха, з яким все життя боровся, який викликав ріки сліз, смутку і печалі. Я сподіваюсь на це, вірю. Але, певно я вжив не те слово… не рай, а смерть.
Пробачте мені, мою недалекість, але ж, насправді – це не має значення. бо ж смерть передує зустрічі з Ним; а рай.. зустріч із Коханим. Смерть – наше збавлення. це сумно і радісно. так, іноді лише смерть, те на що ми смиренно очікуємо в боротьбі із гріхом. І вона дає змогу зустрітись з Тим, кого так не вистачало і від Кого бігав усе життя (часто не свідомо, часто по дурості), проти Кого грішив, проти Кого бунтував.
Милість Бога, якраз в тому, що б дарувати нам спасіння, яке з нами і яке буде стійким (адже Він справжній Батько, а не той, хто обирає дітей за оцінками і “успіхами”). Його всиновлення не мінливе, як наш характер: тут люблю, тут ненавиджу (бо мені не так подали тарілку). І все що я хочу сказати… іноді, так буває, що сльози які ми ллємо через наші гріхи закінчаться в нашій смерті. І тоді, ми “розправимо крила”, які так давно, дав нам Бог, але через свою тупість і впертість – ми не змогли цього зробити раніше.
Це наш вибір, страждати протягом життя від гріха чи лишити його і мати іншу якість життя. Звісно, іноді, легше про це проповідувати і писати, ніж втілити.
Але надія в тому, що Він Бог і Його милість навіки.
І так, треба боротись і лишати гріх. Без нього легше і радісніше. Але, іноді надія в смерті, бо вона принесе збавлення від того, що ятрило душу все життя.
Живу, бо на те Його воля. Тішусь, бо маю Помічника і Пастора, маю Батька.
Вірю. Люблю. Надіюсь.
Дякую Господи.
Kýrie eléison
п.с. і все ж рай, бо це точно місце де гріха не буде, а смерть – довгоочікуваний момент, коли позбавлюсь останніх, самих прихованих, бридких і темних гріхів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *